Ужгородський ліцей №7 Ужгородської міської ради Закарпатської області

З історії закладу

Сучасним осередком культури мікрорайону Радванка є загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №7. Далеко не всі знають, що наше місто розпочинало свою історію саме з цього мікрорайону. Що саме тут, у приміщенні сучасної НЗОШ №13, розміщалася одна із перших народних шкіл у місті над Ужем. Мала ця школа класи з українською та чеською мовами навчання і керував нею вельмиповажний пан Крайняк. Директор дуже дбав про імідж свого закладу, тому щороку брав перші класи, щоб дати своїм вихованцям міцну основу для подальшого навчання. Цікавим і змістовним було й позакласне життя школярів. Тут працював драматичний гурток, який ставив п’єси українською та чеською мовами. Дійства драмгуртка відбувалися у хаті-читальні, яка донедавна була єдиною бібліотекою у мікрорайоні.

У школі також багато уваги приділяли розвиткові народних промислів: вишиванню, художній обробці дерева. Біля школи був великий город, сад, пасіка, де учні навчалися працювати, знайомилися із особливостями сільськогосподарських професій.

У 1940 році через ліквідацію буржуазної Чехословаччини школу перевели на угорську мову навчання. Зробити це було неважко, адже всі вчителі добре володіли угорською мовою.

Із 1945 року на базі народної школи відкрили неповну середню школу (семирічку). Директором цієї школи був Бачев Ернест Андрійович. Мікрорайон Радванка стрімко почав розбудовуватися і школі стає тісно у цих приміщеннях, адже на той час вона мала 27 класів, які були розкидані по цілій Радванці. У 1954 році Бачев Ернест Андрійович піднімає питання про будівництво нової школи. Позаяк мікрорайон вважався залізничним (тут проходила вузькоколійка до села Анталовці), зведення школи взяла на себе Львівська залізна дорога. Будівництвом нової школи керував начальник управління Львівської залізниці Березняк Євгеній Степанович (майор Вихр), а директором школи було призначено Зайця Юрія Васильовича. Саме завдяки наполегливості цих людей у жовтні 1955 року гостинно відчинила свої двері середня школа № 22 Ужгородського відділку Львівської залізниці. Керівництво навчально-виховним процесом здійснювалося зі Львова. Всі вчителі мали безкоштовні проїзні квитки на залізничний транспорт, а для учнів часто організовувалися безкоштовні екскурсії. В особі Львівської залізниці школа одержала прекрасного шефа. Завдяки йому було належно обладнано фізичний кабінет, збудовано футбольне поле (друге за величиною у місті Ужгороді).

У 1955 році директором школи було призначено Гончаренка Андрія Андрійовича. У 1956 році нова школа мала 1-ий випуск, який взагалі був 3-ім післявоєнним випуском.

Із самого початку школі поталанило на самовіддані педагогічні кадри, які не жаліли ні часу, ні здоров’я для своїх вихованців. Одним із перших у школу прийшов молодий вчитель фізики Герзанич Василь Іванович (надалі директор середньої школи №15, директор інституту післядипломної педагогічної освіти, начальник управління освіти). Під його керівництвом активно запрацював технічний гурток. За розробку моделі атомної електростанції гуртківці були удостоєні грамоти Міністерства освіти. Саме завдяки Василю Івановичу фізичний факультет УжДУ щороку поповнювався випускниками школи. Завдяки ентузіазму вчителя хімії (у майбутньому заст. директора із багаторічним стажем) Сайкова Володимира Йосиповича при школі було закладено дендропарк із рідкісних на той час видів рослин, розарій, прекрасний фруктовий сад, який, на жаль, не збережений. Довгий час під його керівництвом при школі працював гурток “Юний натураліст”, знаний далеко за межами міста. Кандидатами хімічних наук стали учні Володимира Йосиповича Лендранич Катерина, Гам Микола, Бертич Йосип.

Справжньою гордістю школи був хор, особливого успіху який досяг під керівництвом Ігоря Лацанича, у майбутньому народного артиста України і Татарстану, диригента Празької опери.

Надалі освітній заклад вибудовує свою діяльність за двома профілями: біологічним та трудового навчання. Спочатку учні одержували посвідчення садовода-квітникаря, а згодом дівчата – посвідчення швеї-мотористки, а юнаки – посвідчення столяра І, ІІ розрядів.

Серед випускників 60-х років також багато відомих людей нашого краю. Доктор медичних наук, професор, завідуюча кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету УжНУ Емілія Архій , доцент фізичного факультету УжНУ Степан Угрин, Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Іституту електронних систем Василь Вукстич, кандидат фізико-математичних наук, начальник служби радіаційної безпеки Василь Угрин, заслужена артистка України Клара Лабик, заступник голови обласної ради Іван Білак, головний інженер “Ужгородтеплокомуненерго” Володимир Товтик, депутат Ужгородської міської ради Тібор Зомбор, кандидат педагогічних наук, член спілки письменників України Лідія Повх, кандидат хімічних наук Катерина Лендранич, кандидат історичних наук Людвіг Філіп, колишній начальник Ужгородської митниці Микола Моркляник, кандидат хімічних наук Микола Гам.

З великою теплотою випускники школи згадують свій фотогурток та його керівника вчителя математики Мудру Івана Івановича.

Значної результативності у цей період досягає спортивно-оздоровча робота і туризм. Завдяки наполегливій роботі вчителя фізкультури Білака Івана Михайловича із стін школи вийшли такі майстри спорту та кандидати у майстри спорту: Мацік Єва, Кузьма Юлія (гімнастика), Прислупська Марта (фехтування), Хома Єва (л/а), Легеза Адальберт (гірськолижний спорт).

Великий внесок у стабільність роботи закладу у цей період вніс заступник директора (в.о.директора ) Суран Григорій Григорович.

У 1960 році середню школу № 22 Львівської залізниці передають на баланс обласного управління освіти.

Із 1964 року школу очолює Сегеда Василь Михайлович. Він активно підтримує усі започатковані раніше напрямки роботи школи. У цей період школа славиться духовим оркестром під керівництвом Нефедова, хоровим колективом під керівництвом Галагана Михайла Юрійовича.

У 1970-х роках, із приходом у школу директора Ониська Івана Олексійовича, значної результативності досягає робота художньо-естетичного напрямку. У школі діють два хорові колективи, вокальний і фольклорний ансамблі під керівництвом надзвичайно творчої людини Сабової Магдалини Дмитрівни, драматичний гурток під керівництвом Мансвєтової Єлизавети Степанівни. По стопах класного керівника, вчителя української мови та літератури пішли Ельвіра Чоповдя, Мар’яна Левкулич, Інга Гулей, Мар’яна Гузинець, Едіта Гайніш, Діана Реган.

Із 1964 по 1992 рік при школі діяв клуб інтернаціональної дружби “Ромашка”, незмінним керівником якого була Свадеба Єва Василівна. Вона виявилася не тільки активістом позашкільного життя, а й прекрасним фізиком, якого наслідували випускники. Завдяки Єві Василівні фізичний факультет закінчили Володимир Товтик (гол. інженер “Ужгородтеплокомуненерго”), Володимир Поліщук (директор ЗОШ №15), Андрій Ярчич, Віктор Василина, Мирон Григоровський, Іван Цуранич, Надія Дідик, Роман Лялько, Любов Янківська, Віталій Цуранич, Андрій Червак, Андрій Клестов, Василь Любка, В’ячеслав Гроскоп.

Цікавою сторінкою в історії школи був табір праці і відпочинку “Ровесник”,що діяв з 1977 по 1990 рік на базі радгоспу-заводу “Великолазівський”.

Завдяки ентузіазму вчителя фізкультури Вагана Йосипа Івановича на високий рівень піднялася шкільна збірна з футболу.

У цей період школа поповнилася здібними молодими кадрами, які у майбутньому стали справжніми майстрами своєї справи. Це вчитель математики Марія Андріївна Ледней, вчитель історії Любов Іванівна Кадар, вчитель хімії Ілдика Степанівна Береш, вчителі початкових класів Марія Василівна Лесь, Маргарета Юріївна Колодко, вчитель німецької мови Лариса Вікторівна Голоскова.

Відрадно те, що на роботу у рідну школу повернулося цілий ряд її випускників – Голінка М.І., Зінченко Г.Ю., Гасинець М.С., Чеймі І.І., Ваган Й.І., Маркіна М.М., Пітюлич В.В., Чоповдя Е.П., Сандалон І.Б., Мудра І.І., Зубанич Н.Ю., Чухно Г.І., Ватуня Л.І., Барна О.М., Газуда М.П., Гулей І.М., Аккерман А.В., Ваган К.Й., Дякович Я. Ю., Шванда К.Й.

Значних здобутків школа досягла у вивченні французької мови. Завдяки творчому підходу до своєї справи вчителів французької мови Горват С.І., Берцик О.Ю., Чеймі І.І., Ардельянової Л.Г., Сандалон І.Б. французьке відділення факультету романо-германської філології закінчили такі випускники: Сандалон Ірина, Моркляник Микола, Кочіш Чоба, Бурок Золтан, Стегура Сніжана, Булатко Наталія, Аккерман Андріана, Дякович Яна, Вереш Вікторія, Рошко Мирослава, Цмур Надія, Халахан Оксана, Мельник Галина, Станко Сільвія, Фозекош Габріела.

Із 1973-1974 рр. школою керував Дудаш Юрій Юрійович. У цей період у школі добудовується їдальня, оранжерея, методичний кабінет. Педагогічний колектив досягає значної результативності у своїй роботі.

Як бачимо, школа – це живий організм: змінюється директор - змінюється обличчя школи. Так, новий дух у роботу колективу вніс молодий директор Митровцій Іван Михайлович. Дуже багато було зроблено у плані оновлення матеріальної бази закладу, естетичного вигляду приміщень. Ще тіснішими стають шефські зв’язки із заводом ДЕЗНО (директор Беланін В.Ф.). Спільно із шефами був організований хор, вчителями школи проводилися політінформації для працівників заводу. У цей період педагогічний колектив під керівництвом творчого заступника Чоповді Ельвіри Павлівни працює над оновленням змісту навчального процесу. Початкова школа переходить на навчання за 4-річною програмою із введенням 5-тиденного робочого тижня (заст.директора Колодко М.Ю.)

Справжні революційні зміни у закладі відбуваються із приходом молодого енергійного директора Комарницького Мар’яна Несторовича, який був обраний на цю посаду педагогічним колективом. Школа повернула собі статус школи з поглибленим вивченням біології. Викладачі біологічного факультету були присутні на випускних іспитах, проводили практичні заняття з учнями на базі біологічного факультету. Керувала цією роботою вчитель біології Зінченко Ганна Юріївна. Завдяки зосередженню у різні періоди акценту навчально-виховного процесу школи на біологію, багато випускників школи стали медиками: Агата Неймет, Магдалина Вукстич, Любов Повч, Василь Фантич, Оксана Білак, Надія Товтин, Марія Ткачук, Любов Семен, Світлана Ватаг, Оксана Маскаль, Ліана Угрин, Аніта Брила, Олександр Вагера, Галина Кузьма, Магдалина Вукстич, Валентина Кравченко, Марія Повч, Віталій Лемак.

З 1989 – 1990 н.р. весь освітній заклад (перший у місті) переходить на п’ятиденний робочий тиждень і семестрову форму навчання. У початковій школі здійснюється вибіркове вивчення іноземних мов (англійської, французької, угорської). Творча група педагогів працює над розробкою програм: введено у 1-4 класах інтегрований курс “Художня праця” (Колодко М. Ю., Сенько О.І.), старшокласникам викладаються курси “Історія світової культури та релігії”, “Зарубіжна література”, розроблені вчителем-методистом Угрином О.П. У цей період започатковано “ Школу народної майстерності” для учнів 10-11 класів (кер. Сабова М.Д.), а для учнів 8-9 класів викладається курс “Фольклор та етнографія” (кер. Мансвєтова Є.С.).

На основі вказаних вище курсів з дозволу Міністерства освіти України (наказ № 131-1а від 25.08.90 р.) вносяться зміни у структуру навчального плану і програм. Вводиться профільне вивчення з предметів природничого (біологія, хімія) та гуманітарного циклу. Налагоджується тісна співпраця з інститутом післядипломної педагогічної освіти (Талапканич М.І.). У грудні 1991 року на базі школи проводиться республіканський семінар-практикум з питань впровадження курсу “Зарубіжна література”в усіх школах (вчитель О.П.Угрин). Гідним послідовником свого вчителя стала випускниця школи, член спілки письменників України, кандидат педагогічних наук Лідія Повх-Ходанич.

З 1992-1993 н.р. у школі відкривається комп’ютерний клас і вчитель Шаркадій І.В. за власною програмою починає вивчати основи інформатики з учнями 1-го класу.

Починаючи з 1995 року педколектив працює над методичним забезпеченням варіативної складової навчального плану. Вчителями школи було складено 36 програм до факультативних курсів та курсів за вибором.

З 1998 року у школі введено посаду практичного психолога (Яцина О.Ф.) , яким напрацьовано багато матеріалу щодо вивчення особистісних якостей учнів. Старшокласникам читаються курси “Основи спілкування” та “Основи психології”.

Серед випускників 90-х років школа має юристів: Жанна Жупан, Олена Дарманюк, Мирослава Попадич, Олег Лазар, Мар’яна Мошак, Леся Дмитрук, Василь Попович, Роман Майданський, Марина Миронова, Ірина Дарманюк; економістів: Мирослава Когутка, Олександр Булина, Наталія Куцик, Микола Худа; фізиків: Віктор Василина, Василь Ярчич, Роман Лялько,Надія Дідик, Андрій Клестов, Андрій Червак, Віталій Цуранич; істориків: Олександр Светлович, Мар’яна Баран, Єва Греньо, Ігор Шніцер; математиків: Ольга Сіладі, Надія Цаплюк, Людмила Перебзяк; філологів: Інна Светлович, Любов Цаплюк, Віра Цаплюк, Олена Голик, Олег Белей; журналістів: Айна Бадалова; інженерів: Андрій Клестов, О.Щадей, В.Кушнір; біологів: Світлана Матюшенко, В.Мушак, Вікторія Гададі, Світлана Пехньо, М.Савка, Н.Цибуля, М.Газуда, А.Барковці; романо-германської філології: О.Попадич, О.Зимомря, Я.Дякович та ін.

У 2000 році завдяки наполегливості Скунць О.Д., Баб’як Н.С. на базі школи відкрито кімнату-музей М. Томчанія, яка стала осередком народознавчої роботи у закладі .

Із 2001 р. старша школа стає профільною (суспільно-гуманітарний), а з 5-го класу вводиться вивчення другої іноземної мови.

Особливої уваги заслуговує виховний процес. З любов’ю і теплотою випускники школи згадують заступників директорів з виховної роботи Пітюлич В.В. та Ардельянову Л.Г. На сьогоднішній день виховний процес у школі очолює заступник директора з виховної роботи Скакун Л.В., завдяки наполегливості якої ця робота набула системного характеру. На базі школи працює 14 гуртків

На високому рівні у школі поставлена спортивна робота. Вихованці школи щороку є призерами загальнокомандного заліку з усіх видів спорту . Вчитель фізкультури Кожайкін Володимир Миколайович виховав кандидатів у майстри спорту - Ганущину Вікторію (л/а), Фаб’яка Тараса (гірськолижний спорт), братів Григоровських. Уваги заслуговує робота вчителя хімії Ажнюк Г.В., учні якої щорічно є призерами ІІ і ІІІ туру Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії, а випускники – студентами хімічного факультету УжНУ. Серед них Олександр Надь, Катерина Кулчар, Христина Доринець, Тарас Дорош, Олександр Мойзеш.

Великий вклад у розвиток школи внесла директор Ціник Олена Василівна.

Вчителі школи шанують колишні досягнення та працюють над їх примноженням.

Рішенням ХХХІІ сесії Ужгородської міської ради VІІІ скликання №1160 від 28.02.2023 року Ужгородська ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, перейменована на УЖГОРОДСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №7 Ужгородської міської ради Закарпатської області, у зв’язку з необхідністю приведення установчих документів у відповідність до законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту»

Нині заклад очолює Реган Діана Іванівна